Бурхливі струмки, що в’ються між густою прибережною рослинністю – мабуть, так романтики уявляють маленькі струмочки, що течуть територією Словаччини. Однак правда полягає в тому, що багато наших потоків були суттєво змінені діяльністю людини. Окрім міграційних бар’єрів, будівництва поблизу або інвазивних видів рослин, надзвичайна посуха та спека також мали великий вплив на них, що призвело до тимчасового висихання русла багатьох річок. На щастя, папороть не була з них і порадувала природоохоронців чимось іншим – ракам вона теж сподобалася.

Папраднянка є одним із небагатьох добре збережених водних шляхів у межах Кисуцького НВО. Її більш ніж 21-кілометровий паломницький шлях веде через гори та долину Яворнік, а в кінці впадає в Грічовський канал. «Біологічно найцінніша частина струмка знаходиться під 3-м ступенем охорони як територія європейського значення NATURA 2000», – пояснив зоолог Петро Дренгуб’як.

Серед його постійних мешканців також є річковий рак, що в цілому свідчить про чистоту проточної води. "Деякі дані з минулого свідчать про те, що рак Папраднянці не чужий", - додав Дренгуб'як. Минулого літа природоохоронці спостерігали за поточним станом річки. Спостерігали за раками на ділянці довжиною 2,7 кілометра, при цьому підтвердили 77 особин. Вони зафіксовані в усіх вікових категоріях і відносно рівномірно по всьому розрізу. «Життєздатність популяції раків у Папраднянці – привід посміхнутися. Раки, навіть якщо це «лише» вид національного значення, підтверджують цінність потоку, який став частиною території європейського значення», – підсумував зоолог PLA Kysuce.

фото: Петро Дренгуб'як, зоолог PLA Кисуце